Трудно представить себе ту особую атмосферу, которую несут собой настоящие, живые занятия "тяною", однако можно послушать мнение тех людей, которые уже приобщились к этому искусству. Мы представляем Вашему вниманию отзывы тех людей, которые уже посвятили некоторую часть своего времени занятиям и им есть что рассказать.
Анна Назаренко, г. Киев, занимается чаем с 2009 года:
Однажды в новостях я увидела коротенькое интервью с Олей-сан. И потом через Интернет нашла Украино-Японский Центр. Я была удивлена, ведь центр расположен в библиотеке НТУУ «КПИ » - ВУЗе, где я училась 6 лет.
Сначала заниматься было трудно, но очень интересно. В чайном искусстве все движения, а также шаги, имеют четкий порядок, который нельзя изменить. Дело в том, что я левша, поэтому мне нужно было заниматься более тщательно и настойчиво, чем другим ученикам. Время шло, и сейчас я уже могу, с разрешения сэнсэя, показывать чайное искусство во время демонстраций.
За время занятий я научилась надевать кимоно, правильно в нем ходить, соответственно японским представлениям о красоте и этикете. Научилась уважению к старшим ученикам, к преподавателю, к тем знаниям, которыми они обладают.
А самое главное - делать чай, который нравится гостям.
Умения и навыки, которым я научилась на курсах очень помогают мне в жизни, - я стала более уравновешенной, чаще улыбаюсь и завела кучу друзей «чайников », ведь я занимаюсь любимым делом».
***
«Я вчуся мистецтву чайної церемонії у сенсея Ольги Сільницької вже 2 роки. Мені завжди подобалася культура Японії, але я не знала, що в Києві є можливість нею займатися.
Якось у новинах я побачила коротеньке інтерв’ю з Олею-сан. І потім через Інтернет знайшла Українсько-Японський Центр. Я була здивована, адже центр розташований в бібліотеці НТУУ «КПІ» - ВУЗу, де я навчалася 6 років.
Спочатку займатися було важко, але дуже цікаво. У чайному мистецтві всі рухи, і навіть кроки, мають чіткий порядок, який не можна змінити. Справа в тому, що я лівша, отож мені потрібно було займатися більш старанно та наполегливо, ніж іншим учням. Час минав, і зараз я вже можу, з дозволу сенсея, показувати чайне мистецтво під час демонстрацій.
За час занять я навчилася одягати кімоно, правильно в ньому ходити і гарно себе в ньому поводити. Навчилася поваги до старших учнів, до викладача, до тих знань, які вони мають. А найголовніше - робити чай, який подобається гостям.
Вміння та навички, які дуже допомагають мені в житті, – я стала більш врівноважена, частіше посміхаюся та завела купу друзів «чайників», адже я займаюся улюбленою справою».
Андрей Грубский, г. Киев, занимается чаем с 2010 года:
«Япония - такая далекая и загадочная. Страна контрастов, в которой одновременно сосуществуют совершенные современные технологии и вековое уважение к традициям. Именно это впервые привлекло мое внимание к этой стране и ее культуре.
Японская чайная церемония воплощает в себе целый мир, в котором гармонично сосуществует человек и природа. Она размеренна, продуманна до мелочей, наполненных символизмом. Когда начинаешь идти Путем Чая, начинаешь по-другому воспринимать мир, в котором существуешь.
Стремишься к большему самопознанию, и в этом стремлении появляется интерес добраться до глубин не только японской, но и своей родной культуры. Ведь стремление к гармонии свойственно всему человечеству.
Как по мне, лучше всего мою мысль проиллюстрирует хайку Иноуэ Широ:
Слышно как капает роса.
Кто здесь живет в гармонии с тишиной.
Виднеется дым ... угощают чаем ... »
***
«Японія – така далека та загадкова. Країна контрастів, в якій водночас співіснують довершені сучасні технології та віковічна шана традиціям. Саме це вперше привернуло мою увагу до цієї країни та її культури.
Японська чайна церемонія втілює в собі цілий світ, в якому гармонійно співіснує людина і природа. Вона розважена, продумана до дрібниць, сповнених символізму. Коли починаєш йти Шляхом Чаю, починаєш по-іншому сприймати світ, в якому існуєш. Прагнеш до більшого самопізнання, і в цьому прагненні з’являється цікавість дістатися до глибин не тільки японської, а й своєї рідної культури. Адже прагнення до гармонії властиве всьому людству.
Як на мене, найліпше мою думку проілюструє хайку Іноуе Шіро:
Чути як скрапає роса…
Хтось тут живе в гармонії з тишею.
Видніється дим… Частують чаєм…»
Любовь Шендер, г.Киев, занимается чаем с 2005 года:
"Случайно услышав от знакомой, что набирается группа на занятия по чайной церемонии, сразу же решила попробовать себя в этом деле и никогда об этом не пожалела. За пять лет "Путь чая" научил меня не только концентрации и терпению, но и помог постигнуть красоту в мелочах, в простоте и повседневности. На сегодняшний момент чайное действо для меня - больше чем хобби, это мой особенный мир, где процесс заваривания чая наполняет вселенную гармонией."
***
«Випадково почувши про набір учнів на заняття чайної церемонії, я відразу ж вирішила, що треба спробувати, і ніколи про це не пошкодувала. За 5 років "Шлях чаю" навчив мене не тільки концентрації та терплячості, але й допоміг побачити красу в дрібницях, в простоті та повсякденності. Сьогодні чайна церемонія в моєму житті - більше, ніж хоббі, це особливий світ, де процес заварювання чаю наповнює всесвіт гармонією».
Анастасия Доманова, г. Днепропетровск, занимается чаем с 2007 года:
"Как писал профессор А.Н. Игнатович в своей книге «Чайное действо», тя-но ю – это «религия эстетизма». Эти слова как нельзя лучше отражают, по моему мнению, внешнюю суть японского чайного действа. Внутренняя же его суть скрыта за тонкой поверхностью красивого ритуала и глубока, как древний каменный колодец, сохраняющий свою форму веками, но хранящий, веками же, чистоту и свежесть ключевой воды. Я уже очень давно занимаюсь китайскими формами чайного действа и только несколько лет назад открыла для себя тя-но ю. Несмотря на разительные отличия в ритуале, суть Чая всегда одна и та же - на вкус как ветер в соснах, как тихое сидение под луной, как шепот ветра, как воспоминания о прошлых жизнях... Тя-но ю – это не просто ритуал или система знаний – это образ жизни и сама жизнь, отраженная в чашке Чая."
***
«Як писав професор Ігнатович у своїй книзі «Чайне дійство», тя-но ю – це «релігія естетизму». Ці слова ідеально відображають, на мою думку, зовнішню сутність японського чайного дійства. Внутрішня ж його сутність ховається за тонкою поверхнею красивого ритуалу, та є глибокою, як древній кам’яний колодязь, що зберігає свою форму протягом століть, але стільки ж береже й чистоту та свіжість ключової води. Я вже досить давно займаюся китайськими різновидами чайного дійства і декілька років тому відкрила для себе тя-но ю. Незважаючи на разючі відмінності в ритуалі, сутність Чаю завжди одна і та ж – на смак як вітер в соснах, як тихе сидіння під місяцем, як шепіт вітру, як згадка про минулі життя… Тя-но ю – це не просто ритуал чи система знань – це стиль життя, і саме життя, відображене у чашці Чаю».
Если Вас заинтересовали занятия - звоните! (096) 570 29 21 (Киев), (067) 634 85 26 (Днепропетровск).